Павлоград. Заклад дошкільної освіти № 65 "Веселі стежинки"








Сторінка батьків

Я МАЮ ПРАВО

 

Що таке домашнє насильство? Які є його види? Як протидіяти проявам домашнього насильства та куди слід звертатися у разі, якщо Ви або Ваші знайомі потрапили в таку ситуацію? На ці та інші питання надає відповіді перший заступник начальника  Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ольга Захарова

 

 

 

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України від     07 грудня 2017 року№ 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству»Наразі Міністерством юстиції України та його територіальними органами проводиться активна інформаційна кампанія щодо протидії домашньому насильству. Це, до речі, є одним з пріоритетних векторів реалізації загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!».За інформацією Міністерства юстиції України, згідно статистики, щороку понад 600 жінок в Україні гинуть в результаті домашнього насильства.Згідно з дослідженнями за оцінками експертів менше 23% постраждалих звертаються за допомогою.Тож що це «домашнє насильство»? Вказаний Закон містить чітке визначення цього ганебного явища, а саме: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.           

На кого поширюється дія цього Закону?

         Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.         Проте цей перелік не є вичерпним, оскільки законодавець передбачив, що дія цього законодавства поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. 

Які є напрями надання допомоги та захисту особам, що зазнали домашнього насильства?

         Стаття 20 Закону № 2229-VIII передбачає наступні напрями надання допомоги та захисту постраждалим особам:         1) надання постраждалим особам інформації про їхні права та можливості реалізації таких прав зрозумілою їм мовою;         2) забезпечення доступу до загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб для отримання соціальних послуг медичної, соціальної, психологічної допомоги;         3) надання у разі потреби тимчасового притулку для безпечного розміщення постраждалих осіб;         4) забезпечення постраждалим особам доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги;         5) утворення цілодобового безоплатного кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей для забезпечення невідкладного реагування на випадки домашнього насильства, надання консультацій щодо всіх форм домашнього насильства.         До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи, направлення кривдника на проходження програми для кривдників (ст. 24 Закону № 2229-VIII). 

Куди можна звернутися за допомогою на території Дніпропетровської області?

У разі проявів насильства Ви можете звернутися по допомогу:

-  до поліції за номером 102 або до дільничного інспектора за місцем проживання;

-   на Національну «гарячу» лінію із попередження домашнього насильства –   0 800 500 335 або 116 123 (цілодобово та безкоштовно в межах України);

-   до Дніпропетровського обласного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді (пр. О. Поля, буд. 83/2, тел. 056 370 48 18,                             е-mail:[email protected]);

-   до Дніпропетровської мобільної бригади соціально-психологічної допомоги (тел. 063 335 91 09 / 099 366 64 75);

-   до Дніпропетровського обласного центру соціально-психологічної допомоги: (пр. Праці, буд. 24, тел. 0562 748 07 39);

-   до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, е-mail: [email protected],   тел. 056 770-90-29).

 

 

Також хотілося би зазначити, що якщо Ви стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, негайно звертайтеся до поліції! Ваша небайдужість може врятувати чиєсь життя!

 

 

 

 

#ЧужихДітейНеБуває2:

зміни та новації у сфері примусового виконання рішень

 

Другим пакетом законів #ЧужихДітейНеБуває передбачено спрощення порядку виїзду дитини за кордон та збільшення розміру аліментів. Про те, які ще зміни та новації відбудуться в сфері примусового виконання рішень, розказує заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби – начальник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Андрій П’ятницький.

 

 

- Після набрання чинності у лютому 2018 р. Законом України #ЧужихДітейНеБуває ми можемо сміливо заявити про дієвість механізмів впливу на злісних неплатників аліментів, запроваджених цим Законом, адже з початку року було стягнуто більше 2 млрд гривень на користь дітей. Однак, Мін’юст не зупинився на досягнутому і розробив низку нових нормативно-правових актів, спрямованих на захист інтересів та прав дітей. При цьому, хотілося б звернути увагу на те, що ці закони не тільки значно посилюють відповідальність боржників, але і підтримують тих батьків, які добросовісно виконують свої батьківські обов’язки та забезпечують своїм дітям щасливе дитинство.

В «Голосі України» 28.07.2018 опубліковано другий пакет ініціатив Мін’юсту, до якого входять наступні закони:

   «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми» (№2476-VIII від 03.07.2018);

    «Про внесення змін до статей 165 та 166 Податкового кодексу України» (№2477-VIII від 03.07.2018);

   «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (№2475-VIII від 03.07.2018).

- Тож, які зміни, передбачені другим пакетом законів в рамках ініціативи #ЧужихДітейНеБуває, очікують сферу примусового виконання рішень?

- Зміни вносяться до багатьох нормативно-правових актів, зокрема, до Сімейного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України та інших. Що стосується змін саме в Законі України «Про виконавче провадження», то основні 8 з них відображені в інфографіці.

- Актуальним залишається питання виїзду дітей за кордон. Яким чином змінився порядок поїздок з малечою до іншої країни?

- Як відомо, з моменту набрання чинності першого пакету ініціатив Мін’юсту #ЧужихДітейНеБуває, батьки, які проживають з дитиною, мали можливість виїжджати за кордон з дитиною без будь-яких труднощів, якщо інший з батьків не сплачував аліменти понад 6 місяців. Відтепер, відповідно до нового Закону, цей термін скоротився до 4 місяців, а для дітей з інвалідністю та тяжко хворих дітей – до 3-х.

При перетині кордону Вам необхідно буде пред’явити довідку про наявність заборгованості, отриману у відповідному територіальному органі державної виконавчої служби, а також документи, що підтверджують хворобу дитини, у випадку виїзду за кордон дитини з інвалідністю та тяжко хворої дитини.

Крім цього, хотілося б зазначити, що тривалість таких поїздок може перевищувати 1 місяць, що дає змогу дитині більше часу перебувати за кордоном, наприклад, з метою лікування, навчання, участі в змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку, у тому числі в складі організованої групи дітей.

- Розкажіть, будь ласка, яким чином спрощено порядок виїзду за кордон тому з батьків, хто проживає з дитиною?

- Відтепер, тому з батьків, з ким проживає дитина, стало набагато простіше виїхати до іншої країни, адже тепер нотаріальна згода іншого з батьків не потрібна. Отже, якщо Вам відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, Вам достатньо повідомити його рекомендованим листом, із зазначенням:

      мети поїздки;

  держави спрямування;

відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

 

 

 

Слід зазначити, що термін такої поїздки не повинен перевищувати 1 місяць.

- А як вчиняти тому з батьків, який проживає окремо від дитини, але має намір вивезти за кордон?

- За відсутності заборгованості зі сплати аліментів, батько чи матір, які проживають окремо, мають отримати згоду того з батьків, з ким проживає дитина, на виїзд за межі України, шляхом направлення відповідного письмового звернення рекомендованим листом. Крім цього, особливу увагу слід звернути на те, що така згода в обов’язковому порядку повинна бути нотаріально посвідчена.

Якщо отримати дозвіл впродовж 10 днів не вдалося, вирішити питання, у такому випадку, можливо через суд. Для цього Вам необхідно звернути до суду з відповідною заявою про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди іншого з батьків.

Тож, для виїзду до іншої країни достатньо буде показати прикордонникам дозвіл або рішення суду.

- Хотілося б детальніше дізнатися щодо виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, адже, на скільки відомо, до теперішнього часу порядок виконання рішень такої категорії не був визначений Законом України «Про виконавче провадження». Тож, чи доповнено вказаний Закон нормами щодо цього питання?

 

ПОСИЛАННЯ НА ВІДЕО

https://www.youtube.com/watch?v=XwUe6mRXqNM&list=PLR_pN4igbOWjiI4w-7yVQrWV1B5JhdzWA

 

- Чи передбачено змінами збільшення мінімального розміру аліментів для забезпечення повноцінного розвитку дитини?

- Так, з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», Сімейним кодексом України встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

 

При цьому, також визначено мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, який становить один розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.