Павлоград. Заклад дошкільної освіти № 65 "Веселі стежинки"








Сторінка психолога

 

 

 

Що потрібно

 

знати

 

батькам про

 

істеричні реакції

 

дитини?

 

 

 

 

 

 

У деяких сім’ях, де є лише одна дитина, їй приділяють багато уваги, за першою вимогою виконують усі її примхи та забаганки. З такої дитини зазвичай виростає егоїст, який прагне мати тільки задоволення, уникає труднощів, бо долати їх він не вміє. Будь-які складнощі, перепони викликають у такого малюка крик і сльози. У таких дітей розвивається прагнення бути завжди в центрі уваги, відігравати першу роль, викликати захоплення оточуючих.Якщо ж не вдається, то з'являються серйозніші нервовості. Вони виражаються в різних розладах. Іноді істеричні припадки можуть мати перебіг у вигляді знепритомнення з підвищеною пітливістю, почервонінням або зблідненням шкіри, підвищенням температури тощо. У дошкільників такий приступ виражається зазвичай у тому, що вони падають на підлогу або землю, починають розмахувати руками і совати ногами, кричати. Якшо батьки виконують висловлені в такий спосіб вимоги дитини, то сприяють тому, що такий метод добиватися бажаного закріплюється, стаючи звичкою.

 

Психологія дитини

Поради батькам

Капризи

Батьки малюків 2 – 3 років часто скаржаться, що їхні милі, слухняні діти раптом перетворилися на некерованих маленьких чудовиськ. Завдяки тому, що сьогодні з’явилася вела кількість літератури для батьків, багато мам і тат вважають, що капризи і істерики – це закономірний етап у розвитку дітей молодшого дошкільного віку, що в такий спосіб вони пізнають світ людських взаємин, визначають межі дозволеного й недозволеного, і, це, зрештою, «саме мине».

Дійсно, капризи, що виникають у трирічної дитини, швидше  за все, є виявом кризи трьох  років, коли малюк  прагне бути самостійним. Дитина відокремлює себе від навколишнього світу і виробляє своє власне  до всього ставлення. Починається процес побудови власної індивідуальності. Із чого почати простіше всього? Звичайно,  із протесту! Батькам важливо в цей момент зрозуміти, що їхнє маля підросло і вимагає нового до себе ставлення У протилежному випадку капризи будуть посилюватися.

 

Часто доводиться спостерігати таку ситуацію, коли дитина, щось вимагаючи в мами, раптом падає на землю починає кричати.

Мама розгублена , вона відчуває незручність. Та і з малям вона впоратись не  може. Чому таке відбувається?

Непослідовність дозволів і заборон, коли мама дозволила, а тато  заборонив, або сьогодні щось можна, а завтра  вже не можна  - призводить у дитини до таких нервових зривів. «Як же так, тато мені дозволяє їсти цукерки й заходити в глибокі калюжі, а мама – ні», - думає маля. Причини капризів та істерик можуть бути різноманітними: утома, нудьга, хвороба, розчарування, страх, гнів, ревнощі або відраза. Малюк починає сердитися, коли бачить, що все відбувається не так, як йому хочеться. Розчарування – природна реакція, як тільки дитина усвідомлює, що в  неї ще не достатньо сил, щоб зрушити з місця важку валізу або ящик, або їй ще не вистачає спритності і вправності, щоб дістати бажану іграшку. Через розчарування відбувається падіння на підлогу, брикання ногами, плач. Коли дитина трішки заспокоїться, обійміть її та заспокойте: «Прикро, коли тобі хочеться щось зробити, а не виходить. Але в тебе обовязково вийде».

Є ще дуже цікаві ситуації, коли дитина за допомогою своїх капризів та істерик намагається маніпулювати дорослими.

Це випадки, коли малюк знає, що якщо він буде впиратися або вередувати довго, то мама обовязково поступиться, бо він запамятав, що колись так уже траплялося. Якщо це можливо просто вийдіть із кімнати. Спроби умовити або поговорити з дитиною можуть мати зворотній ефект. Поговоріть із нею тоді, коли вона заспокоїться.

Чому виникають дитячі капризи і як їх позбутися?

·       Дитина вередує, якщо батьки, не вміють говорити з малюком його мовою – мовою ігри.

·       Дитина вередує, якщо батьки впливають на дитину такими засобами виховання, які не відповідають віку дитини.

·       Якщо стиль спілкування дорослого і дитини відрізняється непослідовністю, то капризів не уникнути.

·       Як тільки дитина починає вередувати, залишайтеся поруч, дайте їй зрозуміти, що ви її розумієте. Обійміть малюка, запевніть у своїй любові і намагайтеся відволікти від капризу, що так розбурхав його. Однак нічим не винагороджуйте дитину.

·       Не намагайтеся в цей час що – небудь доводити своїй дитині – це даремно. Сварка не має змісту, биття ще більше її рознервують.

·       Будьте з дитиною наполегливі. Якщо ви сказали «ні», залишайтеся і далі з такою ж думкою.

·       Не здавайтеся, навіть якщо напад у дитини відбувається в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне – взяти її за руку і повести.

·         Коли малюк заспокоїться, поговоріть із ним ласкаво. Розкажіть йому, як вас засмутило, що він так себе поводив. Висловіть упевненість, що надалі він буде поводитись краще. Запевніть  дитину, що ви однаково її любите і переконані, що вона ніколи більше не буде поводитися погано, навіть якщо щось буде не так як їй хочеться.